6 клінік для вбивства Річі: як в Україні присипляють здорових тварин

Кожне життя цінне й важливе, а отже, його не можна знічев’я припинити. Про це йдеться й у статті 17 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». Там чітко окреслили, за яких обставин припустимо приспати тварину, і в цьому переліку немає причини «набридла», «з нею складно» чи «нам треба поїхати кудись без неї».

Єдині валідні приводи для евтаназії хатньої тварини — це припинення її страждань, якщо це неможливо зробити в інший спосіб, та її хвороба на сказ або інше небезпечне захворювання.  

Присипляння ж здорових тварин — це антигуманна практика.  Та, на жаль, як показало розслідування, це досі відбувається в українських клініках.

Ми в UAnimals media зважували, чи слід називати клініки, де погодилися приспати здорову тварину — чи не додамо їм цим «вдячних клієнтів». Однак вважаємо, що користь від публікації переважить потенційну шкоду — зокрема, сподіваємося, що названі клініки якнайшвидше відмовляться від негуманної й незаконної практики. Закликаємо власників тварин і ветеринарів не забирати життя — завжди можна пошукати тих, хто візьме під опіку. Подаруйте тварині другий шанс.

Історія одного собаки

У Річі цілих 8 років була родина. 

Колись його прихистила Марина і вони спершу були тільки вдвох. Потім у Марини з’явився чоловік. Згодом — двоє маленьких дітей. Річі ставився до них з осторогою, потім — просто поблажливо, а з часом навіть полюбив.

Інколи він, щоправда, поводився нечемно — гриз меблі, їв лайно чи блював на лежак, але з ким не буває. 

Коли почалася повномасштабна війна, Річі не дуже зрозумів, що за гучні пронизливі звуки лунають знадвору посеред ночі й чому всі бігають у ванну чи коридор. Потім адаптувався і почав вибігати першим. 

Якось зранку прокинувся — а всі щось обговорюють, називаючи його ім’я. 

Родина зібралася переїжджати за кордон. Знайшли непоганий варіант у Південно-Східній Азії. Але везти туди літаком пса, заздалегідь робити документи, як і прилаштовувати Річі у нову сім’ю чи притулок в Україні — це у плани не входило.

Тому Марина почала пошук клінік, де є послуга евтаназії. Бажано — щоб записатися можна було вже на сьогодні-завтра. В ідеалі — аби сама процедура не зайняла багато часу.

З такою легендою я дзвонила у столичні та регіональні ветеринарні клініки в межах розслідування, чи реально нині в Україні приспати здорову тварину.

Пошук клінік. Перша евтаназія

Марина не дуже розуміла, з чого почати пошук, тому пішла інтуїтивним шляхом. Річі загалом був здоровим і витривалим 22-кілограмовим собакою, тож контактів дружніх лікарів і клінік, де все можуть зробити професійно, у Марини не було. Вона загуглила «ветеринарна клініка» і за одним із перших посилань перейшла на сайт із рейтингом клінік — переважно київських. Відтак Марина почала телефонувати за списком.

У першій, Ветеринарній клініці доктора Медведєва, їй відмовили. Сказали, що спочатку лікар оглядає тварину та робить висновок. Мовляв, евтаназують лише тих тварин, яким не можна допомогти. Марина про всяк випадок уточнила, чи знають там місця, де таки можуть приспати здорову тварину, але їй відповіли «Ні, не знаємо» і кинули слухавку.

Але що ж, ніхто не казав, що буде легко.

Марина подзвонила у клініку «Ветпрофі», де докладно пояснили логіку своєї відмови: 

«Ми робимо таке виключно за медичними показами. Тільки у тому випадку, якщо тварина мучиться і немає жодних інших способів припинити її страждання. Здорову собаку усипляти заборонено законом, ніхто не має на це права. І це правильно. Треба прилаштувати в добрі руки, якщо немає з ким залишити».

Марині не дуже треба були ці моральні настанови, тож вона продовжила пошук. У «Vet-help», «Друг» і «Пандочка» поцікавились, чи собака невиліковно хвора. Якщо ні, «до побачення» — за бажанням власників таке не роблять. У «Талісмані» коротко сказали, що таким не займаються, і порадили шукати ще.

У клініці «Звірополіс» Марину переконували, що вбивство — найгірше з усіх можливих рішень. 

«А ви не пробували йому просто нову домівку знайти, а не вбивати? Краще віддати пса в притулок, де його можуть взяти інші люди, і він буде жити. А не просто вбити, бо ви не захотіли взяти його із собою. Гарного дня».

День у Марини вже не був гарним, бо моя персонажка відверто задовбалася слухати відмови. Вона хотіла розв’язати свою проблему раз і назавжди, і нарешті їй почало щастити.

У ветеринарному центрі «Animal Clinic» спершу таки поцікавились, чи є показання до евтаназії. Марина розповіла ситуацію: так і так, переїжджаємо всією родиною, собаку взяти не можемо, 8 років, 22 кілограми. Думала, зараз знову почує відмову. Але ні. Просто зорієнтували, що вартість на собаку такого розміру становитиме 3 600 гривень, а процедура проста: «Ми вас записуємо, ви під’їжджаєте на евтаназію. Є клініки в Дарницькому, Печерському районах і на Софіївській Борщагівці».

За додаткову плату можна залишити собаку на кремацію у двох форматах: загальну та індивідуальну. Індивідуальна передбачає повернення праху в урні, загальна — ні.

Про всяк випадок Марина уточнила, скільки це триватиме (аби спланувати свій робочий день) — 20-30 хвилин. Перепитала, чи не буде якихось розмусолювань, оглядів лікаря та обстежень до «уколу» — відповіли «Ні, тут не буде».

Так Річі записали на його першу евтаназію — на завтра на 10:30.

«Кожен як хоче, так і пляше»

Наше розлідування тим часом триває. Тож про всяк випадок Марина вирішила записати Річі ще на декілька візитів і обдзвонила решту клінік зі списку. 

У ветеринарній клініці «2ЛайфВет» було дешевше — 750 гривень за 22-кілограмового собаку. Записали на 14:30, анонсували процедуру тривалістю до 30 хвилин. Марина знову уточнила:

— Я дзвонила в інші клініки, й там відповіли, що треба собаці пройти обстеження попередньо, і це може тривати довго. Можна без цього всього?

— Так, можна, ми завжди так робимо. Ви приїжджаєте, ми заповнюємо на вас карточку, ви вирішуєте — кремація чи ні, оплачуєте — і все: заносите тварину і можете бути вільною.

— Та я думаю, що собаку можна не заносити, він сам зайде, — відповіла Марина.

— Тоді завтра о 14:30.

— До побачення!

Так Річі записався на другу евтаназію на завтра.

У ветеринарних центрах «Лікар Бо», «Сітівет», «Рудий кіт» і Ветеринарній клініці Оболонського району Марині знову відмовили: евтаназія лише за медичними показаннями. У «Сімейному улюбленці» — теж. Порадили звернутися в притулок чи до волонтерів, пояснити ситуацію та знайти людей, які зможуть прихистити собаку. Від додаткових грошей теж відмовились — мовляв, справа в гуманності. А ще дали покрокову альтернативну до евтаназії інструкцію: написати пост, підібрати фотографію, розмістити оголошення в групах.

У Ветеринарній допомозі Лесі Романюк запропонували найшвидшу та найзручнішу опцію для Марини — привезти собаку вже за кілька годин, увечері.  Спершу у клініці спитали про вік і розмір пса та причину евтаназії. Марина традиційно розповіла свою історію.

— Тобто собака здорова? — уточнила лікарка.

— Вже трохи старувата, але відносно…

— Я вас зрозуміла. Ну добре, приїжджайте на 19-ту.

Після узгодження адреси Марина спитала, скільки триватиме процедура — традиційно хвилин 20. Їй порадили взяти із собою рядно, аби покласти тіло пса після евтаназії. Укол на таку вагу коштує 3 тисячі гривень, ще тисяча — поховання.

— Добре, що у вас все так швидко триває, бо мені казали, що треба робити обстеження ще до евтаназії, — від імені Марини я дала другий шанс.

— Для чого обстеження, я вибачаюсь? Це риторичне питання, я просто мислю вслух. Для чого обстеження? Що я з цим аналізом буду робить як лікар?

— Казали, що без цього вони не можуть… Без медичних…

— Показань? Так це їхні внутрішні протоколи, в нас немає таких. Кожен як хоче, так і пляше.

«Ми там завжди закопуємо»

Коли список топових 20 клінік завершився, Марина вирішила випробувати ще один шлях — загуглити «евтаназія тварин клініка». У цьому списку вже були ветеринарки різних регіонів: Дніпро, Харків, Київ, Львів, Рівне. Марина захопилася і продзвонила близько 35 клінік у різних містах. У «Зоолюксі», «Elitvet», «Vetmed», «VetPoint», «Vetmedcomplex» та «Exvet» відмовили, посилаючись на незаконність дій і медичні покази.

У львівській «Vetiko» були більш зговірливі. 

На питання «Скільки коштує?» відповіли загадково: «Багато, а що сталося?». Марина переказала легенду, її вислухали. Уточнили вагу. Озвучили суму: 7 тисяч гривень, ще 2,5 — поховання. Можуть приїхати й додому. Але все-таки домовились про візит у клініку — вдома діти, Марині не хотілося, аби вони це бачили.

У цій клініці було найшвидше — 10 хвилин на евтаназію. І найдорожче.

Так Річі запланував свою першу поїздку до Львова.

У київській «Abdem» процедура коштувала майже уп’ятеро дешевше — 1 760 гривень. Запис на завтра, півгодинна процедура, можна просто залишити собаку і поїхати. На питання щодо попередніх обстежень чи чогось такого відповіли:

«Ні, у нас якщо вже привозять на евтаназію за рішенням клієнта, то відразу вводять тварину у стан сну, а потім вводять ін’єкцію, яка припиняє життя».

Так Річі записали ще на одну евтаназію.

У рівненській клініці «Айболіт» евтаназія коштувала 1 200 гривень. Процедура швидка — щонайбільше 15 хвилин.

— Ви можете просто оплатити й піти. Вводиться наркоз, тварина засинає, вона в глибокому сні. Після цього зупиняється дихання і серцева діяльність. Це гуманно і безболісно. 

За додаткові гроші — захоронення.

— Це, скажімо так, ще 1500 гривень, ми закопуємо там, як на Шпанів їхати, там така лісопосадочка є. 

— Це там цвинтар?

— Ні, ні. Нема в нас такого, на жаль. Це просто там дерева ростуть біля поля, я там закопую тваринок. Або вже самі десь займайтесь цим усім.

Так Річі ледь не закопали в лісосмузі.

З 35 клінік, які мали опцію усипляння тварин, 6 погодилися на евтаназію здорового пса.

Що про це каже закон?

Стаття 17 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» забороняє умертвляти тварин для регулювання їхньої чисельності на вулицях. Пряма заборона передбачена лише для безпритульних тварин. З хатніми — дещо інша ситуація, як пояснює юристка UAnimals Анастасія Гевчук.

«Якщо ми говоримо про домашню тварину, її згідно з цим законом можна умертвити лише для припинення страждань, які неможливо припинити в інший спосіб, або ж у разі хвороби на сказ, чи іншої хвороби, що підлягає повідомленню. Якщо тварина здорова та не страждає від важкої хвороби, її заборонено умертвляти», — каже юристка.

Але є одне «але».

Чинне законодавство не передбачає прямої відповідальності за евтаназію здорової тварини.

«Кримінальний Кодекс у статті 299 передбачає покарання за жорстоке поводження з твариною, що спричинило каліцтво або смерть. А евтаназія, згідно із законодавством, сама по собі жорстоким поводженням не вважається», — пояснює юристка.

Водночас президентка Всеукраїнської спiлки громадських органiзацiй «Асоцiація зоозахисних органiзацiй України» Марина Суркова каже: «Є відповідальність за порушення правил поводження та утримання тварин. Тобто дотримання вимог до проведення евтаназії, зокрема підстав для евтаназії, — це про гуманне поводження. І їхнє порушення тягне за собою відповідальність. Проте, наскільки я знаю, ще немає жодного такого прецеденту».

Анастасія Гевчук із нею погоджується: «Судова практика за статтею 299 Кримінального Кодексу України переповнена справами щодо жорстокого умертвіння тварин, тоді як справи щодо евтаназії, коли її здійснювали за бажанням власника чи власниці щодо здорової тварини, відсутні. Таким чином, евтаназію здорової тварини можна кваліфікувати за статтею 299, проте ця практика не популярна і не набула такого тлумачення в Україні».

Правила утримання і поводження з домашніми тваринами затверджують органи місцевої влади. Скажімо, у Львові та Одесі евтаназію допускають виключно за висновком ветеринарного лікаря чи лікарки.

«Відповідно, якщо не буде згоди чи висновку ветеринарного лікаря, такі дії можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення за статтею 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення», — пояснює Анастасія Гевчук.

Якщо ж власник чи власниця надає згоду на таку евтаназію, порушення все ж не фіксують.

Висновок такий: здорову домашню тварину заборонено умертвляти, але притягнути до відповідальності власників і ветеринарів може бути дуже складно. 

Тому юристи та юристки працюють над проєктами щодо прямої заборони евтаназії з чітким переліком хвороб, для яких пропонують зробити виняток. А також — над тим, щоб законодавчо закріпити відповідальність за порушення такого закону.

«Ми продумуємо відповідальність ветеринарних лікарів за недбале, неналежне лікування, зокрема і за незаконну евтаназію. Це на часі, і  якраз триває обговорення цих питань серед зоозахисної спільноти із залученням фахівців у сфері ветеринарії», — каже Марина Суркова.

«Ми поки напрацьовуємо матеріали для майбутнього проєкту, оскільки тут дуже багато “але”. Таке явище, як евтаназія здорової тварини, — це про бажання позбутися. Проте ми дуже хочемо, щоб евтаназія була виходом лише у крайніх випадках для припинення страждання тварини», — додає Анастасія Гевчук.

Світлина: © nenovbrothers via Canva.com