03.12.2024
5 березня 2024 року, близько п’ятої вечора. Містечко Бердичів на Житомирщині. Мешканка вийшла на балкон і побачила таку сцену: надворі чоловік розкидав м’ясо, а жінка поруч почала з ним сваритися. Вона кричала, що чоловік розкидає отруту для безпритульних собак і намагалася вирвати в нього з рук м’ясо. Тоді облишила ці спроби й набрала 102. Поліція на виклик не приїхала. Тим часом у Бердичеві отруювача собак вже шукали, принаймні кримінальне провадження у цій справі вже було. Про випадок на вулиці дізналися слідчі й опитали свідків. Пані, яка бачила все з балкона, докладно описала події. Однак жінка, яка набирала 102, раптом усе «забула».
Далі розповідаємо, як розслідують цю та інші справи. Але спершу — дрібка зоозахисної теорії.
«Адміністративка» чи «кримінал»
Перш за все поліція має кваліфікувати злочин — вирішити, адміністративне це правопорушення чи кримінальне. Як їх розрізнити?
Якщо після того, як із твариною жорстоко повелися, вона залишилася живою й не отримала травм, йдеться про адміністративну відповідальність (за статтею 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Кримінальна відповідальність настає тоді, коли тварина загинула або отримала тілесні ушкодження (стаття 299 Кримінального Кодексу).
За які саме дії карають за українським законодавством, зоозахисники разом із Національною поліцією детально описали в посібнику «Як захистити тварин від жорстокого поводження».
Убивати, труїти тварин, бити так, щоб тварина отримала травми, залишати напризволяще — усе це тягне за собою кримінальну відповідальність. Коли ви знаєте чи підозрюєте щось із цього, викликайте на місце злочину патрульну поліцію.
Якщо диспетчер вирішує не скеровувати до вас патрульних, перенабирайте доти, доки поліція не вирушить на місце, радять зоозахисники. Адже чергує зазвичай не один диспетчер. Потім треба наполягати, щоб туди ж викликали слідчо-оперативну групу. Вона має зібрати докази на місці злочину й опитати свідків.
Президентка Асоціації зоозахисних організацій України Марина Суркова радить писати в соцмережі та знімати на камеру сам злочин і приїзд поліції. Публічність не дасть знехтувати справою.
До заяви в поліцію можна додати фото, відео й контакти свідків.
Опісля справу вносять до Єдиного реєстру досудових розслідувань й починається слідство. Тривати воно може кілька років. І все ж не факт, що справу передадуть до суду: частину проваджень закривають або тому, що підозрюваний хворий на тяжку хворобу, або його не вдається знайти. Підставою можуть бути й різні перешкоди для слідства, пов’язані з воєнним станом (статті 280, 284, 615 Кримінального процесуального кодексу).
Потрібна допомога юристів у справі про жорстокість до тварин?
Зверніться в юридичну порадню UAnimals або ж розкажіть про цю можливість тим, кому така допомога потрібна. Поширити лінк у соцмережах — теж гарна ідея. Будемо вдячні.
Що відбулося в Бердичеві
У лютому 2023-го безхатні собаки Бердичева почали гинути — мешканці здогадувалися, що від отрути. Ці собаки не жили в когось вдома, проте мали опікунів, були стерилізовані й вакциновані.
У місті є зооволонтерка Юлія Поліщук — до неї і звернулися опікуни безпритульних по допомогу. Юлія подала заяву до поліції: «Нас було четверо, ми разом пішли до поліції. Я написала заяву, інші люди приклали свої свідчення».
Минав час, а справу так і не відкривали. Після консультацій із юристами Юлія вирішила додати ще й протокол розтину. Саме цей документ засвідчує причину смерті загиблої тварини і є важливим доказом у таких справах. Тож робити розтин зоозахисники радять без зволікань.
Судово-ветеринарну експертизу в теорії оплачує держава, а проводять акредитовані експерти. На практиці таких експертів троє на всю Україну. Вони працюють в Інституті судових експертиз імені Миколи Бокаріуса, і до них — черга на рік, каже Марина Суркова.
На щастя, звертатися саме до судових експертів не обов’язково. Розтин чи огляд може зробити будь-який ліцензований ветеринар чи ветеринарка. Проте в такому разі оплачує його зазвичай зацікавлена сторона: волонтери, активісти, опікуни тварин. Звісно, правоохоронці можуть — в ідеалі мали б — самі віддати тіло на розтин, однак їм тоді доведеться його й оплатити. Зоозахисники в такому разі просять принаймні звертатися до них: серед волонтерів на місцях обов’язково знайдетья хтось, готовий допомогти.
Крім того, до розтину труп тварини треба десь зберігати. «Жодних закладів, де мали б зберігатися трупи тварин, немає, — говорить Марина Суркова. — Саме тому цим займаються зоозахисники на місцях. Я також допомагала слідчим — тримала в морозилці труп кошеняти до проведення розтину. Це звучить жахливо, але виходу не було».
У Бердичеві Юлії Поліщук замість зберігання довелося відкопати два трупи собак і відвезти їх до лабораторії в Житомирі. Ветеринари підтвердили: тварин отруїли. Однак цей висновок не прискорив справи, і кримінальне провадження почалося тільки після рішення суду.
«У поліції навіть неправильно класифікували злочин, — каже Юлія. — Я зробила зауваження. На це мені в усній розмові сказали, що це все одно ні на що не вплине, тому різниці немає».
Далі Юлія возила на експертизу ще один труп, збирала свідчення. Люди вказували на чоловіка, який сам казав: «Трую і буду труїти». Мовляв, собаки йому «заважають». Саме його жінка застала за розкиданням м’яса на вулиці й набрала 102, але швидко про це забула.
Юлія говорить: «Ця жінка спершу хотіла давати покази. Потім сказала, що в неї високий тиск. У нас є версія, що хтось до неї приїздив і “виховував” її. Потім вона знову збиралася дати покази, але як дійшло до діла, сказала, що нічого не пам’ятає».
Крім того, активісти Бердичева в одній мережі аптек змогли без рецепта придбати рецептурний препарат — ізоніазид. Вони вважають, що саме ним могли труїти бердичівських безхатніх собак.
Юлія прагнула стежити за справою, тому вимагала визнати її потерпілою. Адже тільки такий статус дозволяє заглиблюватися в деталі слідства.
Для отримання цього статусу людина має подати клопотання і прикласти документи-підтвердження, що саме вона опікувалася постраждалою твариною. Визнавати цю людину потерпілою чи ні, вирішують слідчі. Вдається це далеко не завжди.
Юлія подавала клопотання тричі. І двічі — скаргу до суду. Щоразу їй відмовляли: «Основна аргументація, що загинули не мої власні собаки, — каже жінка. — Право власності на собаку підтверджує чип і ветеринарний паспорт. Але і паспорт, і чип не є обов’язковими. Це колізія. Треба, щоб можна було по-іншому довести, що ви опікувалися твариною. Інакше це біг по колу».
Що говорить статистика
У чат-бот UAnimals по юридичну допомогу звертаються приблизно 50 людей щомісяця. «Найчастіше повідомляють про неналежне утримання тварин: вони або занедбані, або хворі, живуть то в машині, то в гаражі», — розповідає юристка організації Аліна Сорока.
А загалом по країні статистика з різних джерел різниться. Дані про кількість кримінальних справ збирають у звітах Офісу Генерального прокурора. Тут за 2023 рік зареєстрували 393 кримінальні правопорушення щодо жорстокого поводження з тваринами. До суду з обвинувальним актом направили 53 з них. А от у 2024 році станом на кінець жовтня вже зареєстрували 304 такі справи, з яких 36 направили до суду.
Як кількість зареєстрованих злочинів, так і рівень судимості зростає, кажуть в Асоціації зоозахисних організацій України. Можливо, тому, що про злочини почали більше говорити, а після змін до 299 статті Кримінального кодексу їх стало легше фіксувати. У 2017-му поняття «жорстоке поводження» в законі розкрили: це дії, після яких тварина зазнала каліцтва чи загинула, а також нацьковування й заклики до таких дій. У 2021-му до цього переліку додали створення чи збут продукції, що пропагує чи показує жорстокість до тварин, а також задоволення статевої пристрасті через насильство над твариною.
«7 місяців оббивала пороги різних установ»
В Опендатаботі на 25 листопада 2024 року є 222 документи, пов’язані з жорстоким поводженням із тваринами. Кримінальних справ стосується 88 з них, а з цього числа є 30 вироків суду. Майже в усіх випадках порушники отримали умовне покарання або мали сплатити штраф.
На Закарпатті чоловік пояснив суду, що одного дня «побачив безпритульну собаку, яка неодноразово поїдала курей з його подвір’я. Та в той день… вказана собака також згризла його курей… Тоді він пішов у будинок, взяв мисливську рушницю та здійснив один постріл у цю собаку».
На Харківщині чоловік образився на собаку через качок. Не знайшовши у дворі каченят, він пішов на їх пошуки з вилами. Цей чоловік вирішив, що птахів міг поїсти сусідський пес, і встромив у нього вила. Тварину довелося згодом евтаназувати.
В обох випадках винуватці визнали провину й отримали умовні терміни. Як і жінка з Києва, яка напідпитку жбурнула кота з вікна, чи чоловік із Житомирщини, що застрелив безхатнього собаку з рушниці.
В одному випадку винуватцю присудили громадські роботи. На Полтавщині чоловік їхав на мотоциклі і тяг за собою собаку на ланцюгу. Тварина опиралася і отримала травми. Злочинця зобов’язали провести 200 годин на громадських роботах.
Ще одне рішення, яке вирізняється, — передати сина під нагляд матері. Він, власне, під її опікою і був. У Чернігові дев’ятикласник перед цілою компанією друзів убив голуба. Суд постановив «звільнити неповнолітнього … від покарання … із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру у виді передачі … під нагляд матері до досягнення повноліття».
Тільки в одному випадку підсудному призначили термін за ґратами, проте тут ідеться не тільки про тварин. У 2023 році на Дніпропетровщині чоловік напідпитку прийшов до знайомих, розмахуючи ножем, вкрав телефон, а надворі тим же ножем вдарив собаку. Чоловікові присудили 8 років ув’язнення за обидва злочини — розбій і жорстокість до тварини.
Волонтерка UAnimals Вікторія Овсяннікова з Харківщини також розповіла про випадок покарання кривдника тварини. Щоправда, там активісти заявляли про кримінальне правопорушення, а відповідального покарали за адміністративне.
«Чоловік завів цуценя й посадив на ланцюг. Через деякий час воно померло від холоду, — розповідає жінка. — Я 7 місяців оббивала пороги різних установ, щоб винного покарали». Власникові присудили штраф за неналежне утримання тварини, хоча та померла.
Та одну з найгучніших справ, у якій важко все списати на адміністративку, зараз розслідують на Буковині.
«Злочинці просто приїхали під наші ворота»
«Це сталося посеред дня. Страшно навіть говорити. Сусіди приїхали додому, побачили закривавлених собак. Для дітей ще з однієї сім’ї це була травма: вони з однією із собак щодня гуляли, а тут побачили її закривавленою. Сусіди поклали собак в авто, привезли в клініку, але тварини померли», — згадує Анна Будей із Чернівців події 28 вересня цього року.
Коли Анна із сім’єю поселилися в селі Чагор, там вже жили кілька собак. Разом із сусідами тварин стерилізували і зробили їм будки. Серед собак були й ці двоє: 12-річна Топочка, якою опікувалася сім’я лікарів, і руда Аліса. Аліса вміла давати лапу і гралася з дітьми.
Мешканці вулиці, де все сталося, припустили, що собак збила машина. Почали переглядати відео з камер на будинках, проте такого моменту так і не побачили. Люди сушили голову над тим, як же могли загинути собаки. Невже в них вистрелили з машини з вогнепальної зброї?
У клініці підтвердили цей здогад: рентген виявив 10 куль у тілі однієї собаки і три — в тілі другої. Анна звернулася в поліцію.
Аліса
«Ми все робимо, щоб собаки не множилися, були нагодовані, — каже вона. — А тут злочинці просто приїхали під наші ворота. Люди кажуть: а може, собаки когось кусали? Ні, вони були дуже дружні».
У цьому випадку кримінальне провадження відкрили одразу ж. Анну визнали потерпілою, хоча довелося докласти багато зусиль. «Це був жах: забирати померлих собак із клініки, найняти транспорт. Треба був супроводжувальний лист із ветклініки, де вони померли. Якби ми просто знайшли собак на вулиці, якби не розголос, може, ніхто б і не звернув на цей випадок уваги».
Наприкінці листопада Анна ознайомилася з результатами справи. «Слідчий справді багато зробив, але все не так просто… Сподіваюся, ми разом із зоозахисними організаціями доб’ємося, щоб закони працювали».
У Бердичеві тим часом «тихо», каже волонтерка Юлія. Активісти знову пробували купити токсичний для собак препарат без рецепта — нарешті невдало. Проте й злочинець, ким би він не був, зараз на свободі й поки що навіть штрафу не сплатив.
«Це був би чудовий прецедент, якби людину притягнули до відповідальності, — говорить Юлія Поліщук. — Якби дали умовний термін чи штраф, це було б гарним приводом для інших містян подумати, перш ніж іти на кримінальний злочин».
Ви можете допомогти обстоювати справедливість
Юристки UAnimals безкоштовно консультують тих, хто звертається з питаннями у справах про жорстокість до тварин. Але це можливо лише завдяки постійній підтримці небайдужих — учасників Клубу рятівників тварин.
Долучайтесь — ваш щомісячний донат допоможе нам працювати системно в різних напрямах зоозахисту.
Зміст статті
