Національний цирк залюбки демонструє виступи тварин на манежі й дуже неохоче показує побут тварин за лаштунками. На перший запит у липні ми отримали відмову через «заборону на розповсюдження інформації про розміщення культурних цінностей» під час війни. Однак після повторного запиту журналістка Юліана Скібіцька все-таки потрапила у приміщення, де живуть циркові тварини, і поспілкувалась із працівниками й працівницями. У межах проєкту «Аллє-СТОП» ділимося тим, що вдалося дізнатися, а також її враженнями від циркових вистав весняного й осіннього сезонів.

Сточені зуби, втрачений зір і повторювані рухи у колишніх циркових ведмедів розповідають про дресирування більше, ніж мільйон інтерв’ю з їхніми кривдниками. Саме тому ми розпитали працівників і працівниць ведмежих реабілітаційних центрів про стан і долю їхніх підопічних. Це перша стаття проєкту «Аллє-СТОП» — серії публікацій про експлуатацію тварин у цирках.

Допомагати тваринам з контузіями й пораненнями від обстрілів — не такою уявляв роботу ветеринара Віктор Воротніков у дитячих мріях. Але саме про таку реальність розповів у нашій розмові.

Познайомтесь із ведмедями Синочком, Любочкою, Чадою і Михасиком, а ще їхньою сусідкою-напіввовчицею Німфадорою. До них ставились, як до речей: викрадали з лігва, змушували виступати в цирку, жити в тісних клітках, продавали й перепродували. Зараз вони мають просторі вольєри з напівприродними умовами. В них нарешті є вибір.