20% заповідних територій в Україні постраждали від війни. Окремі території — цінні екосистеми, водно-болотні угіддя, по яких пройшлися танками, спалені ліси Донеччини та Луганщини, які росіяни нищать з 2014 року, — ми втратили назавжди. Однак здебільшого природа може відновлюватися сама, і їй для цього не потрібні спеціальні умови, головне — не заважати.

Наше спільне завдання — оцінити збитки від бойових дій для довкілля і виставити справедливий рахунок окупантові.

У перші місяці війни ми запитували себе: «А що далі?». Ми не завжди можемо зупинити ракету, яка прилітає і випалює ліс, нищить землю, забруднює ґрунти й води. Зрозуміло, що такі випадки будуть повторюватись. Що з цим робити?

Ми вивчали попередній досвід війн і репарацій. Останній кейс, який розглянули, — війна Іраку та Кувейту. Там 10% репарацій становили так звані екологічні репарації. Однак це не зовсім втрати живої природи — радше природних ресурсів: скільки природного газу спалили, скільки корисних копалин знищили і так далі. Ми зацікавилися, чому не рахували збитки для біорізноманіття — рослин, тварин, решти живих організмів. Історія показала, що не було належної фіксації злочинів проти довкілля, належного обрахунку і процедури. Тому ми взялися будувати цю роботу з нуля.

Є кілька важливих кроків, які необхідні для фіксації збитків та притягнення росії до відповідальності.

По-перше, слід прискіпливо моніторити й обліковувати біорізноманіття на території України. Зараз ми здебільшого користуємося застарілими методами, але у співпраці з фінськими колегами осучаснюємо підхід. Це одна з ключових реформ для вступу України до Європейського Союзу.

Зокрема, хочемо впровадити супутниковий моніторинг, який дозволить фіксувати кожну тварину, а не просто підставляти дані про кількість побачених тварин у спеціальну формулу.

По-друге, — максимально ретельно фіксувати злочини проти природи, які вже відбулися. З перших днів повномасштабної війни Державна екологічна інспекція фіксує кожен такий злочин з виїздом на місце, де це можливо, із фотографіями та всіма належними доказами. Зібрані дані переносять у застосунок «Екозагроза», який може поповнювати і будь-хто з українців і українок.

Методики, які використовує Державна екологічна інспекція, значно ширші, ніж ті, які використовують правоохоронні органи під час проведення експертизи для притягнення до відповідальності за кримінальні злочини. Бо одна справа — злочин і його доведення, а зовсім інша — оцінювання того, скільки насправді ми втратили. Як, наприклад, порахувати, скільки коштує дерево, яке зростало 80 років?

Втім треба додати, що повноцінні підрахунки збитків стануть можливими лише після розмінування — наразі понад 25% українських територій заміновані й потребують обстеження.

У лютому українські прокурори вперше повідомили російським військовим про підозру за скоєння екоциду на території України. Притягнення ж до відповідальності росії загалом — це площина міжнародного права. 2 квітня запрацював Реєстр збитків, де є екологічна складова. Понад 40 країн підтримали створення цього «міжнародного трибуналу».

Та поки ми збираємо докази російських злочинів проти природи, маємо також подбати і про інституційні зміни всередині країни. Одна з найважливіших таких змін — розглянути й ухвалити закон про державну кліматичну політику, якої в Україні досі не було. Ця політика дозволить запустити систему торгівлі викидами, як у країнах Європейського Союзу. Крім того, ми підтримали ініціативу Європейської комісії щодо збільшення до 2030 року частки енергоносіїв, отриманих з відновлюваних джерел енергії. В Україні є унікальні території, наприклад, зона відчуження, де на вільних площах можна збудувати зелені енергетичні об’єкти й поступово перетворити Україну на енергетичний хаб.

Ми вже сьогодні впливаємо на те, якою буде українська економіка та спроможність країни до післявоєнного відновлення. Ці питання неможливо відкласти до кращої нагоди. Тому маємо імплементувати європейські норми щодо використання природних ресурсів і водночас — ретельно фіксувати все, за що росія згодом обов’язково заплатить.

Тексти в рубриці «Колонки» відображають виключно думку автора чи авторки й не обов’язково відповідають позиції редакції UAnimals media.