Національний цирк залюбки демонструє виступи тварин на манежі й дуже неохоче показує побут тварин за лаштунками. На перший запит у липні ми отримали відмову через «заборону на розповсюдження інформації про розміщення культурних цінностей» під час війни. Однак після повторного запиту журналістка Юліана Скібіцька все-таки потрапила у приміщення, де живуть циркові тварини, і поспілкувалась із працівниками й працівницями. У межах проєкту «Аллє-СТОП» ділимося тим, що вдалося дізнатися, а також її враженнями від циркових вистав весняного й осіннього сезонів.

Сточені зуби, втрачений зір і повторювані рухи у колишніх циркових ведмедів розповідають про дресирування більше, ніж мільйон інтерв’ю з їхніми кривдниками. Саме тому ми розпитали працівників і працівниць ведмежих реабілітаційних центрів про стан і долю їхніх підопічних. Це перша стаття проєкту «Аллє-СТОП» — серії публікацій про експлуатацію тварин у цирках.

Ці люди роками рятують тварин від війни і жорстокості інших. Та на цьому шляху бачать і чуйність, і дбайливість. Яке ж насправді ставлення до тварин у нашому суспільстві? Пропонуємо подумати про це, читаючи історії від зооволонтерів і зооволонтерок з різних куточків України.

Петфрендлі крамниці, кав’ярні, коворкінги, транспорт і публічні події в Києві та інших великих містах набувають популярності. До чого варто підготуватися опікунам собаки перед виходом у світ і як подбати про безпеку тварини, розбиралися журналістка Наталія Пендюр і пес Ранок з допомогою кінологині Анастасії Саакян.

Від любові до ненависті до контактних зоопарків — кілька місяців роботи тут. Але вам не обов’язково влаштовуватись у «Звірополіс» — достатньо прочитати про досвід працівниці, яка бачила тамтешній побут з грудня 2023 року до кінця березня 2024-го.

Після початку повномасштабного вторгнення засновниця проєкту «Доступна стерилізація» Наталка Соколова та її колеги живуть фактично на валізах. Вони працюють на виїздах на прифронтові території та на Київщину. В інтерв’ю Наталка розповіла про цей досвід і здобутки свого проєкту.

У межах проєкту #StopEcocideUkraine розповідаємо про те, що пафосно зветься «любов до рідної землі» і відчувається у спогадах про спів птахів на Сумщині, зустрічі з дикими тваринами Прип’яті, нічні купання в Криму. А найбільше — у мріях, аби ці місця вціліли і можна було туди повертатися.

Про важливість дослідження і захисту водно-болотних угідь

Якщо подумуєте про те, брати чи ні метиса з притулку або тварину з вуличним минулим, ця публікація — для вас.

Познайомтесь із ведмедями Синочком, Любочкою, Чадою і Михасиком, а ще їхньою сусідкою-напіввовчицею Німфадорою. До них ставились, як до речей: викрадали з лігва, змушували виступати в цирку, жити в тісних клітках, продавали й перепродували. Зараз вони мають просторі вольєри з напівприродними умовами. В них нарешті є вибір.

Пів мільйона гривень за «Adopt Me Days» — хочете дізнатися, чому воно того варте? Бо Міра і Лоя мають шанс на дбайливу родину, Кай і (вже не) Лінда її знайшли, а рятівниця Вінтер переконалась, що їм судилося бути разом. Може, й собі знайдете цуцика чи котика в нашій статті?

Познайомтесь з італійцем Андреа і мешканцями його притулку для хатніх і свійських тварин на Київщині. Разом вони пережили 40 днів окупації, попри нестачу їжі для людей і тварин. Це історія про любов до всього живого, дбайливість і бажання вберегти своїх.