Законопроєкт №15431 дозволяє включити до переліку мисливських тварин види, занесені до Червоної книги України, відкриває можливість відстрілу безхатніх собак і не гарантує належного захисту дикої природи.
20 липня 2026 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №15431 «Про мисливське господарство, полювання та стале використання мисливських тварин». Сьогодні, 17 серпня, о 13:00 відбудеться засідання комітету з питань інтеграції України до ЄС, де розглянуть і цей документ.
UAnimals вважає, що законопроєкт не можна підтримувати в його нинішній редакції. Ми закликаємо ініціаторів відкликати документ.
Під час засідання Комітет з питань інтеграції України до Європейського Союзу надав негативний висновок щодо законопроєкту №15431. Серед зауважень — численні порушення євроінтеграційних зобов’язань України та інші проблеми, про які ми писали у цьому матеріалі. Це важливий сигнал і крок до того, щоб не допустити законопроєкт до голосування.
Дякуємо голові Комітету Іванні Климпуш-Цинцадзе, а також народним депутаткам Юлії Овчинниковій та Кірі Рудик, які під час засідання виступили проти законопроєкту та відстоювали необхідність його відхилити.
Закликаємо авторів законопроєкту відкликати свої підписи. Зокрема, Давида Арахамію, Ігоря Марчука, Олександра Корнієнка, Олега Бондаренка, Олександра Гайду та інших народних депутатів і депутаток, які підтримали внесення законопроєкту №15431.
«Охорона починається не з пострілу», — Юлія Овчинникова.
Повний текст позиції UAnimals щодо законопроєкту №15431 з детальним юридичним обґрунтуванням можна прочитати за посиланням. Позиція UAnimals містить окремі тези з аналітичної записки експертів Всесвітнього фонду природи WWF-Україна.
Правове регулювання має гарантувати збереження біорізноманіття, підтримувати стійкість екосистем і забезпечувати довгострокову життєздатність популяцій диких тварин. Воно також має враховувати цінність життя кожної тварини, ґрунтуватися на принципах гуманного поводження та не допускати невиправданих страждань.
Особливо зараз, коли повномасштабна війна вже завдала українській природі величезної шкоди, а реальні збитки довкіллю та стан популяцій на тимчасово окупованих територіях, навіть неможливо оцінити. У таких умовах держава має насаперед зосередитись на захисті та відновленні дикої природи.
Законопроєкт №15431 декларує принципи сталого використання та збереження біорізноманіття. Проте самих декларацій недостатньо, якщо закон не створює дієвих механізмів охорони видів, незалежного наукового контролю та запобігання конфлікту інтересів.
Крім того, окремі положення законопроєкту викликають питання щодо їхньої відповідності Законам України «Про Червону книгу України», «Про тваринний світ» і «Про природно-заповідний фонд України», а також міжнародним природоохоронним зобов’язанням України.
Одна з найбільш небезпечних частин законопроєкту — можливість включити до переліку мисливських тварин види, які перебувають під державною або міжнародною охороною. Відповідні ризики, зокрема, містять стаття 6, статті 24 і 27 та пункт 6 частини першої розділу VIII «Перехідні положення».
Серед видів, які законопроєкт відносить до мисливських, є п’ять тварин, занесених до Червоної книги України:
До переліку також потрапили види птахів, які мають різний природоохоронний статус на глобальному та європейському рівнях і перебувають під охороною міжнародних природоохоронних актів. Серед них — деркач, чернь червоноголова, турпан, морянка, грицик малий і горлиця звичайна.
Для частини цих видів Міжнародний союз охорони природи фіксує несприятливий природоохоронний статус або тенденцію до скорочення чисельності. На європейському рівні деякі з них також охороняє Бернська конвенція.
Сама можливість визначати строки та умови полювання на тварин, які перебувають під охороною, суперечить логіці їхнього збереження. Особливо небезпечно це для видів, популяції яких уже скорочуються або зазнали додаткового впливу через війну.
Законопроєкт також створює ризики для тварин у періоди, коли вони розмножуються, народжують і вирощують потомство. Наприклад, він передбачає строки полювання на самців козулі з 1 травня до грудня включно. Частина цього періоду припадає на сезон тиші, який Закон України «Про тваринний світ» визначає з 1 квітня до 15 червня.
Під час воєнного стану дію відповідних положень тимчасово зупинили. Але це не означає, що біологічні цикли тварин теж зупинилися.
Ба більше, полювання в цей час може турбувати не лише тварин, на яких безпосередньо полюють. Шум, присутність людей і переслідування впливають також на інших тварин, які народжують, вигодовують або охороняють потомство.
Окремий ризик стосується борсуків. Законопроєкт встановлює строки полювання, які охоплюють березень — період, коли в цих тварин триває розмноження та вигодовування потомства.
Документ також передбачає можливість добування молодняку копитних, здатного до самостійного існування. Серед них згадується і молодняк лося європейського, хоча цей вид занесений до Червоної книги України.
Ще один приклад — бабак степовий. Законопроєкт визначає строки полювання на цей вид, хоча його внесли до Червоної книги України у 2021 році. Значна частина життєздатних популяцій бабака загинула або опинилася в районах, які постраждали чи продовжують потерпати від бойових дій.
Законопроєкт запроваджує категорію «небажані для мисливського господарства тварини». До неї, зокрема, віднесли вовка, лисицю, сіру ворону, сороку та сойку. Кожен із цих видів має власну екологічну нішу та є частиною складних природних зв’язків. Але разом з тим, цінність життя тварини не визначається лише її роллю в екосистемі чи тим, наскільки вона зручна або незручна для мисливського господарства.
Окремо законопроєкт визначає різні правила для собак, яких виявили без нагляду в мисливських угіддях. Породистих собак пропонують відловлювати, а безпородних — відстрілювати в межах регулювання чисельності. Фактично доля тварини залежатиме від того, чи вважатимуть її породистою.
Такий підхід створює необґрунтовану різницю у поводженні з домашніми тваринами залежно від породи. До всіх собак має застосовуватися однаковий гуманний принцип: безпечний відлов, ідентифікація та передача відповідним службам або власникам.
Частина друга статті 10 законопроєкту допускає включення територій та об’єктів природно-заповідного фонду до складу мисливських угідь, якщо положення про конкретний об’єкт прямо не забороняє вести там мисливське господарство. Саме цей підхід викликає серйозне занепокоєння.
Відсутність прямої заборони не повинна автоматично означати, що природоохоронну територію можна використовувати для мисливського господарства. Заповідні території створюють передусім для збереження природи, видів і природних оселищ. Закон має давати таким територіям чіткі гарантії захисту, а не створювати простір для різного тлумачення.
Це особливо важливо з огляду на майбутнє формування в Україні мережі Natura 2000 та необхідність належного захисту територій Смарагдової мережі.
Ще одна проблема законопроєкту стосується відповідальності за стан популяцій. Користувачі мисливських угідь можуть отримувати економічну вигоду від використання мисливських ресурсів. Водночас стаття 20 передбачає, що якщо природоохоронний статус популяції визнають незадовільним або критичним, заходи для її відновлення фінансуватимуть із державного бюджету.
Тобто може виникнути ситуація, коли прибуток від використання диких тварин отримує конкретний користувач угідь, а наслідки погіршення стану популяції оплачують платники податків. Такий підхід потребує принципового перегляду.
Запропонована законопроєктом модель також створює ризик конфлікту інтересів.
Користувач мисливських угідь одночасно отримує економічну вигоду від полювання та бере участь у визначенні кількості тварин, яких можна вилучити з природи. За таких умов особливо важливими стають незалежний науковий моніторинг і прозорий облік популяцій. Без них поняття «сталого використання» може перетворитися на формальність. Стан популяцій диких тварин мають оцінювати не ті, хто зацікавлений у збільшенні обсягів їхнього добування, а незалежні фахівці та наукові установи.
Автори законопроєкту подають його як крок до гармонізації українського законодавства з природоохоронним правом Європейського Союзу. Однак сам документ не дає достатніх підстав вважати його комплексним кроком у цьому напрямі.
Зокрема, у законопроєкті немає належного пояснення, яким саме актам Європейського Союзу відповідають його положення та як конкретні норми забезпечують виконання європейських вимог щодо:
Для повноцінного євроінтеграційного обґрунтування законодавство у сфері мисливства необхідно аналізувати щонайменше у зв’язку з Пташиною директивою Європейського Союзу, Оселищною директивою, правилами щодо інвазійних чужорідних видів, стратегічною екологічною оцінкою та правилами торгівлі видами дикої фауни і флори.
Наприклад, Пташина директива Європейського Союзу виходить із загального принципу охорони диких птахів і забороняє полювання під час розмноження, вирощування потомства та повернення мігруючих видів до місць гніздування. Винятки можливі лише за чітко визначених умов.
Оселищна директива також орієнтується на підтримання або відновлення сприятливого природоохоронного статусу видів і природних оселищ.
І це принципово відрізняється від простої підтримки чисельності тварин на рівні, достатньому для регулярного полювання. Вид може бути численним на окремій території та водночас не мати довгостроково життєздатної популяції в межах свого природного ареалу.
Сам термін «стале використання» не може означати лише підтримання певної кількості тварин, щоб їх можна було регулярно добувати. Штучне збільшення чисельності мисливських видів через інтенсивну підгодівлю або розведення може давати господарський результат, але водночас впливати на генетичну структуру популяцій, природні зв’язки між видами та функціонування екосистем.
Так само скорочення чисельності місцевих хижаків заради збільшення кількості потенційної здобичі для мисливців не можна назвати природоохоронним підходом.
Соціальні, культурні та економічні інтереси, пов’язані з полюванням, можуть існувати лише в межах природоохоронних обмежень. Вони не можуть виправдовувати послаблення міжнародних зобов’язань України або збільшення обсягів добування всупереч стану популяцій.
Окремо UAnimals не підтримує підхід, за якого розвиток мисливського туризму стає одним із напрямів державної політики щодо дикої природи. Коли держава створює економічну модель, побудовану на продажі полювань, трофеїв і дозволів, виникає очевидний інтерес продавати їх більше. У такій системі дика тварина ризикує перетворитися з частини екосистеми на комерційний ресурс.
Особливо небезпечним є поєднання такого підходу з використанням високотехнологічних засобів пошуку та переслідування тварин. Дрони дозволяють обстежувати великі території з повітря. Тепловізори допомагають знаходити тварин у темряві або густій рослинності. Електронні манки використовують природні інстинкти тварин і можуть імітувати голос партнера, дитинчати або потенційної здобичі. Чим більше технологій людина використовує для пошуку та переслідування тварини, тим менше можливостей у неї залишається уникнути небезпеки.
UAnimals закликає ініціаторів відкликати законопроєкт №15431.
На нашу думку, документ у нинішній редакції:
Ми переконані: закон України має захищати дику природу, а не створювати нові можливості для її використання та вбивства тварин.
Світлина: Михайла Лущака
ПОШИРИТИ
про UAnimals в соціальних мережах
Підписатися
на новини UAnimals
