Село Комар — майже на межі Донецької та Дніпропетровської областей, але і тут вже добре чути звуки війни. Тому село майже пусте, більшість людей виїхало.
Жінка, до якої ми приїхали забрати лабрадорку Ніку, теж хоче виїхати, та не може знайти собі житла, де б взяли з твариною. Тому хоче спочатку прилаштувати собаку.
Ірина розповідає, що покинуті собаки у селі бігають зграями, а вона годує їх час від часу, бо дуже шкода.
Вона виводить Ніку вся у сльозах і саджає у клітку власноруч:
— Візьміть її повідець, він пахне нею. І корму теж візьміть. Треба, Ніка. Треба в клітку.
Ніка поїхала у клініку в Київ, а потім буде шукати нову родину.
Дуже боляче, коли люди лишають своїх тварин. Та ще більше шкода, коли причина такої розлуки — байдужість орендодавців. Тому ми кожного разу просимо: якщо здаєте житло, пускайте людей разом з їх друзями. Тоді покинутих тварин буде значно менше.
