Що таке це “трохи” та яка робота стоїть за кожною історією порятунку — розповідаємо на прикладі історії Джека з Дружківки 
У лютому до UAnimals написала жінка із Дружківки і попросила евакуювати трьох цуценят. Малеча народилась в собаки, яку Лариса нещодавно прихистила.Цей запит надійшов нам, коли команда була в евакуаційному рейсі. Саме тоді по нашій автівці поцілив ворожий дрон 
В той же час нам написала Валерія. Вона дуже хотіла взяти додому цуценя з евакуаційного рейсу. Наша менеджерка евакуацій Ольга познайомила жінок, і Валерія обрала цуценя.
Потім Ольга пояснила, що ми евакуюємо цуценят пізніше, тому що машина потребувала ремонту.
Однак після ремонту забрати цуциків теж не вдалось. Лариса розповіла Ользі, що малі захворіли і поїхали на лікування до лікарні Краматорська 
Ольга подзвонила Валерії, щоб пояснити затримку евакуації. А в родині вже всі чекали нового друга: троє дітей Валерії переживали, щоб малий не виріс без них.«Донька назвала цуценя Джек, ще як чекали його», — поділилась жінка.
Перед наступним рейсом Ольга знову подзвонила Ларисі та Валерії. Цуценята вже були здорові, і нова родина чекала на Джека.
Тож під час рейсу ми евакуювали малечу. Братика й сестричку Джека передали до притулку «Мрія у долонях», а його самого привезли до нової родини.
Цуцик спочатку сильно стресував і не одразу пішов на контакт.
«Джек приїхав вночі і одразу вкусив чоловіка Валерії. Він ховався, сидів у гаражі й тікав від людей місяця два чи три», — розповіла наша менеджерка Ольга.
Проте тепер Джек звик до своїх людей і дуже їх любить.
Це лише одна історія порятунку, і таких у команди евакуації — десятки кожного дня. Проте ми щасливі, що завдяки цій роботі тварини знаходять дім 
