Так вважають українські блогерки Катерина Олійник, Софія Крупа й Мирослава Лінська, які в різний час покинули місто та вирішили жити поруч із природою.
Дивіться картки та читайте розповіді дівчат, щоб дізнатись, як собаки інспектують плантацію перців, чому лікує запах землі та як медитувати за допомогою горіхаНа картках всі блогерки у футболках благодійного бренду Animalism by UAnimals, який саме випустив колекцію про ліс та турботу про себе 
Речі з важливими написами ви можете подивитись за посиланням в коментарі UAnimals. Якщо ж щось припаде вам до душі, то всі гроші з покупки підуть на порятунок домашніх, свійських та диких тварин із прифронту. А тепер до історій
Катерина Олійник вирощує та продає органічний перець в селі Клекотина на Вінничині:— Я жила в місті і відчувала перманентне виснаження від життя в метушні.
Вперше втома пройшла під час відпустки, коли поїхала в село і відчула абсолютно інший ритм життя. Через кілька тижнів написала заяву на звільнення. Ще місяць пішов на переїзд.
“Не витрачати сили на те, що поза твоїм контролем” — звучить банально. Але тільки в селі я усвідомила цю думку.
Тут неможливо пришвидшити події: день приходить після ночі, зима після літа, а перець росте в своєму ритмі й не залежить від моїх бажань.
Це вчить сприймати речі спокійніше та приймати ритми природи. Щоб земля відновилась, їй треба час. І щоб рослина адаптувалась до нових умов, їй треба час. А ми часто не даємо собі навіть видихнути, забиваючи кожну хвилину потоком роботи.
Догляд за фермою перців перетворився для мене на медитативний ритуал, бо рослини вчать розслаблятись і заспокоюють.
План на день складаю ввечері напередодні. Ми з двома моїми хвостатими ідемо на прогулянку плантаціями, вони ведуть перевірити перець на кожній ділянці. Це дуже важлива частина дня, бо в ті хвилини видно всю ферму зі сторони.
Далі спускаємось на річку і холодна вода розслабляє тіло. Це найстабільніша моя звичка за останні роки.
Софія Крупа живе в маленькому селі на Тернопільщині:— В село ми переїхали у 2020 році, коли світ сколихнув коронавірус.
Добре памʼятаю той день: ми замкнені в квартирі, в Києві смог, в дитини починається дерматит. І ми таки поїхали. А в 2023 році купили в селі власний будинок.
Коли я багато працюю в інтернеті, а голова закипає від кількості задач, то можу заземлитись буквально за 3 секунди: лягти на траву, погладити кота, повтикати в одну точку.
У мене стало в рази менше внутрішньої тривоги і покращилась продуктивність. Мені важливі періоди мовчанки. Я тоді роблю все дуже повільно, розмірено, щоб зарядитись енергією.
Зарядка на ґанку, ранкова кава на вулиці. Навпроти ґанку в мене є горіх, і найкраща медитація — просто сидіти й мовчки дивитись на нього. А ще збирати власні овочі, фрукти та ягоди й готувати з них.
Мирослава Лінська вирощує лаванду в селі Димер на Київщині:— Мене природа оточувала завжди. В дитинстві у нас була в селі невеличка тепличка, де мама завжди розповідала, як правильно вирощувати рослини.
Мені подобається обходити свій сад та парк, а потім повертатися туди за місяць, щоб побачити зміни. Десь з’явились плоди, а когось потрібно лікувати.
Дуже люблю косити траву та відчувати цей запах. Люблю ходити босоніж по ранковій холодній росі.
Коли порпаюсь в ґрунті, його запах допомагає мені заспокоїтися та зосередитися.
Рослини мене завжди заспокоювали. А після окупації, яку ми пережили з чоловіком, вони мене вилікували.
