«Люди, які рятують тварин, показують, якою є наша нація. Я не захищаю країну через територіальну цілісність, я захищаю суспільство України, саме таких людей. Заради цього… де він дівся?»
Громадський діяч, військовий Масі Найєм шукає свого пса Бармалєя, який зіскочив зі сцени. Масі Найєм — почесний гість на Всеукраїнській зоозахисній премії. А з ним і пес, колись безпритульний, якого чоловік забрав з Авдіївки. Усіх, хто підіймається цього вечора на сцену, Бармалєй підтримує бадьорим гавкотом. Щоб ніхто, бува, не забув, заради кого тут усі зібрались!
«Цією премією ми хочемо подякувати зоозахисникам і трохи їх надихнути. Для когось волонтерство триває багато років, хтось втомлюється, вигорає. Тому наше завдання – подарувати трохи натхнення», — каже засновник UAnimals Олександр Тодорчук.
Цього року зоозахисників нагороджують удруге. Всі охочі могли онлайн номінувати на премію будь-якого зоозахисника, волонтера, ветеринара чи рятувальника. Зрештою UAnimals отримали 1206 заявок-номінацій. Обрати лауреатів з цього довгого переліку довірили журі, до якого запросили представників українських і міжнародних зоозахисних організацій. Президентка Асоціації зоозахисних організацій України Марина Суркова, побачивши усі ті імена, занепокоїлася не на жарт: «Це взагалі страшно — ставити оцінки. Варті уваги й вдячності всі, хто захищає тварин. Я тягнула до останнього: відправила свої оцінки в останні години…»
«Бармалєй, бігом сюди!» — гукає ведуча церемонії, редакторка UAnimals Людмила Смоляр. Він слухається. Ще б пак, коли у ведучої самої — троє собак. Під оплески й гавкіт Бармалєя на сцені нарешті перша лауреатка.
Марія Вронська – керівниця Гостомельського притулку для тварин, засновниця проєкту з прилаштування тварин AdoptMe Days. Марія просить усіх захисників тварин цінувати не тільки чотириногих, а ще й себе, і берегти сили. А Марії енергії не позичати:
«Мотивація з кожним роком росте. Мене тішить, що людей, які рятують тварин, більшає, а тих, які їх кривдять, стає дедалі менше. І коли молоді зоозахисники приходять до мене зі свіжими ідеями, як покращити життя тварин, я розумію: суспільство рухається в правильному руслі».
«А хто з вашими птахами залишився? – Сонце, вітер, дощ, через дві години зорі і місяць з ними будуть».
Це нам відповідає Віктор Шельвінський, ще один лауреат премії, засновник Центру реабілітації птахів «Вільні Крила» на Львівщині. Там чоловік лікує поранених та хворих птахів. Каже, що заразився птахолюбством у дитинстві, від своїх баби й прабаби. Зараз у його Центрі понад 300 птахів різних видів:
«Птахи – це динаміка, зміни… Люди всі різні, а це тільки один вид! А тут у мене мінімум 63 види пташок. І вони відрізняються поведінково, анатомією. Це все малодосліджений світ, який щосезону демонструє щось нове. Як таке може колись обриднути?»
Лауреатка Олеся Леонова приїхала з Дніпра, де залишила на чоловіка 250 котів. Олеся почала лікувати котів з місцевого притулку у 2012 році, а потім вони поступово перебралися до неї додому: «Пам’ятаю, у квартирі в мене було 120 котів. Клітки до стелі стояли, ми боком ходили — просто жесть. Виникла необхідність будувати притулок».
Олеся сама спроєктувала будівлю з різними входами й виходами для котів: так і з’явився її котячий реабілітаційний центр.
«Мене мотивує результат – порятунок котів. Вони приїжджають до мене хворими, а потім починають гратися й розквітають. А тоді знаходять сім’ю. Це для мене як повітря».
Лауреат Роман Остапчук на нагородження приїхати не зміг. Не дивно: він військовий, який не може покинути позицій. Зате про свій досвід Роман охоче розказав на відео. «У нас є обов’язок піклуватися про тих, хто сам не може про себе подбати», — каже він. Під час війни Роман врятував 16 собак, 7 котів, кількох пташенят і кажана.
«Кажанчика підібрав пізно ввечері на землі. Почав шукати, що робити. Бо кажанчик – це вперше в житті таке… Я його підгодовував, поки не знайшов, як передати в Харків у спеціальний центр».
Алісія Полиха 5 років без вихідних і відпусток працює в команді порятунку тварин KARG (Kyiv Animal Resque Group). Дівчина стала ще однією лауреаткою премії. Команда KARG рятує тварин, які потрапили в біду, передовсім у Києві та області, а під час війни група почала працювати й у гарячих точках.
«З останнього я найбільше запам’ятала місію до затопленого Херсона. Там було більше безвиході, ніж навіть у Бахмуті, бо тварини, замкнені чи прив’язані, залишилися на неминучу смерть», — розповіла Алісія. Дівчина каже, з самопожертвою часто сусідує й байдужість.
«Вигорання настає досить швидко. Але триматися на плаву допомагає, коли бачиш, як колись виснажена, нещасна тварина, врятована великими зусиллями, зараз живе в сім’ї і її люблять. І вона в безпеці».
Лауреатка Тетяна Куцуконь, засновниця благодійного фонду «Фенікс», має ту ж мету, що й Алісія з KARGу, але зовсім по-іншому організоване життя. Жінка створила притулок у себе вдома, у Борисполі на Київщині. Зараз там понад 100 котів і собак. Доглядаючи за ними всіма, Тетяна ще й працює в зовсім іншій галузі.
«Я працюю на звичайній роботі, я логіст, а ще у мене донька… Я прилаштовую тварин, але ті, кого не прилаштуєш, залишаються в мене — з інвалідністю, старенькі. Це ті, кого ніхто вже не хоче, а я їх обожнюю».
«Ми намагаємося допомагати тваринам 24 на 7, це сенс нашого життя», — каже лауреатка Олена Котова з Олександрії Кіровоградської області. Вона є засновницею центру реабілітації та стерилізації «Зоодопомога». Олена звертає увагу на внесок тих, хто не пройшов повз тварину в біді:
«Я вдячна тим, хто телефонує мені в будь-який час доби й каже, що десь знайшли тварину. Якби вони не зателефонували, то ми б і не знали про цю тварину й не допомогли б їй».
До речі, потреба в допомозі завжди є, нагадують зоозахисники. При чому допомога потрібна будь-яка: «речами, нашийниками, мисками, фінансами», — говорить бахмутянка Марина Корецька, яка приїхала прийняти премію для своєї подруги Марини Шажко.
Марина Шажко у колись звичайному місті Бахмут заснувала притулок «Бахмутське товариство захисту тварин “Лада”». У місті він залишався до жовтня 2022 року.
«Коли я виїжджала з Бахмута, просто біля притулку впали уламки. Я думала, там нічого живого не залишилося, але всі живі. І вони виїхали», — зі сльозами згадує Марина Корецька. Коли прильоти стали регулярними, собакам доводилось давати заспокійливі, вони все одно були в стресі, перестали їсти. Марина Шажко та її близькі евакуювали весь притулок на Дніпропетровщину, де він діє і зараз.
У жителів Бахмута альтернатив не було. Чи були вони в лауреатки Вікторії Кручиної з ще одного міста, що було на лінії вогню? «27 лютого 2022 російські танки колонами заїхали в моє місто. Про те, щоб виїхати, не було й думки. Я знала і знаю, що потрібна тут».
Мова про Куп’янськ Харківської області. Першою в місті Вікторія впровадила програму стерилізації та вакцинації безпритульних котів і собак, заснувала притулок. Під час окупації залишилася в Куп’янську й продовжувала дбати про тварин.
«Жителі нашого міста змінили своє ставлення до тварин. Якщо десь до 2016-го іноді цькували тих, хто годував тварин на вулиці, то у 2022-му годували тварин уже практично всі. І погано ставитися до собак і котів стало ганьбою».
Ще одна премія вирушила до прикордонного міста – Сум. Лауреаткою стала Ілона Джалаганія, співзасновниця та керівниця Сумського товариства захисту тварин. Під опікою в неї 400 собак. Працювати в притулку, їздити на евакуації допомагають донька і чоловік Олександр, який і приїхав отримати нагороду.
«Кажуть, і один у полі воїн. Проте рятувати тварин одному неможливо, особливо, коли їх багато. Ми прийняли близько 300 тварин з зон активних бойових дій. Частину з них евакуювали рятувальники UAnimals. Разом ми зможемо багато».
Спеціальні відзнаки Всеукраїнської зоозахисної премії отримали люди, які понад усе прагнуть зберегти дику природу України.
Одне з найгостріших питань у цій сфері стосується хребта Свидовець у Карпатах, де забудовники запланували звести велетенський курорт. Спеціальну відзнаку отримала ініціатива Free Svydovets — активісти, які борються за збереження хребта без забудови.
Нагороду прийняла представниця ініціативи Тетяна Шаміна: «Курорти хочуть побудувати не в долині, а в горах. Це величезний ризик для природи. Ми не маємо цього допустити, бо це багатство всієї України. Я вірю, що Свидовець буде вільним».
Згадаймо простісіньку річ: у природі все взаємопов’язане. Важить життя і зовсім малих істот. Саме про зовсім малих диких тварин дбає володар наступної спецвідзнаки Михайло Русін — кандидат біологічних наук, засновник «Центру порятунку хом’яків», розробник проєктів зі збереження колоній ховрахів.
«Я працюю з малими тваринами — тихо й непомітно. Сподіваюсь, що приверну до них увагу, і це допоможе рятувати диких тварин у їхньому природному середовищі».
Спеціальними відзнаками вшанували загиблих, які зробили внесок у порятунок тварин.
Іноземні волонтери Емма Ігуаль з Іспанії та Ентоні Ігнат з Канади вивозили з гарячих точок людей. Їхнім прямим обов’язком не був порятунок тварин, але їх вони також забирали й передавали команді UAnimals. Загинули під час гуманітарного рейсу на Донеччину 9 вересня торік.
Також відзнакою вшанували французького військового журналіста Армана Сольдена, який забрав з окопа ослабленого їжака. Чоловік загинув на Донеччині під час російського обстрілу.
«Це про любов до життя, самовідданість, справжнє служіння і гуманність як цінність», — говорить співголова міжфракційного об’єднання «Гуманна країна» Юлія Овчинникова.
Спецвідзнаки отримали партнери UAnimals, які протягом року допомагали тваринам: банки ПУМБ та Укрсиббанк, компанія Room 8 Group, що розробляє відеоігри.
Після церемонії ніхто надовго не затримався в залі. Люди поспішили додому: хто за кермо, хто на автобус чи потяг. Адже десь із нетерпінням чекають їхньої любові й уваги.
