Повномасштабна війна впливає не лише на людей, а й на тварин. Нове наукове дослідження показує: домашні собаки, які опинилися поблизу лінії фронту, за короткий час змінили зовнішність і поведінку — і дедалі більше нагадують їх диких родичів.
Про це пише The New York Times із посиланням на дослідження, опубліковане у грудні в науковому журналі Evolutionary Applications.
Що з’ясували науковці?
Дослідники проаналізували дані про 763 собаки у дев’яти регіонах України. Команда співпрацювала з притулками, ветеринарами та волонтерами, які фіксували інформацію про безпритульних тварин у відносно безпечних і небезпечних районах.
Частину польових спостережень вели безпосередньо поблизу зони бойових дій. Їх очолював зоолог Львівського національного університету імені Івана Франка Ігор Дикий, який із 2022 року служить на сході України.
За словами дослідників, від початку повномасштабної війни тисячі домашніх собак втратили опіку власників. Частину тварин родини забрали собою під час евакуації, однак багатьох залишили в прифронтових і окупованих населених пунктах. У результаті колись домашні собаки опинилися в умовах, де виживання буквально залежить від їх зовнішнього вигляду та поведінки.
Які зміни зафіксували дослідники?
Науковці виявили, що собаки, які тривалий час живуть на лінії фронту, мають більше рис, притаманних диким популяціям — вовкам, койотам чи динго:
- рідше трапляються короткоморді або надто видовжені породи;
- зменшується середня маса тіла;
- частіше зустрічаються стоячі вуха й прямий хвіст;
- менше білих плям у забарвленні;
- собаки частіше живуть групами;
- у популяції менше старих, хворих або поранених тварин.
Це дослідження зосереджувалось на домашніх собаках, але фактично, багато з них вже давно жили, як безпритульні та не мали опікунів.
«Найбільше нас здивувало, як швидко з’явилися ці зміни. Війна тривала відносно недовго, але відмінності між собаками з фронту та іншими популяціями вже були дуже помітними», – зауважила науковиця із Гданського університету Малгожата Вітек.
Однак, дослідники підкреслюють: це не приклад прискореної еволюції. Йдеться про природний відбір у надзвичайно жорстких умовах. Війна створює середовище, у якому виживають тварини з певними характеристиками. Наприклад, менші собаки рідше активують протипіхотні міни, легше ховаються в укриттях і є меншою мішенню для уламків. Такі особливості підвищують шанси на виживання.
Попри появу «диких» рис, більшість собак залишаються залежними від людей — зокрема у питаннях харчування. Але часом доповнюють свій раціон рослинами або дрібним полюванням. Водночас дослідники зафіксували й випадки повної втрати залежності від людини — коли собаки самостійно виживають у зоні бойових дій.
Це дослідження ще раз нагадує: війна руйнує не тільки інфраструктуру та людські життя, а й цілі екосистеми. Домашні тварини, залишені без опіки, опиняються в середовищі, де змушені швидко адаптуватися або гинути. Для нас це додатковий аргумент, чому важливо евакуйовувати тварин, підтримувати притулки та військових, які опікуються тваринами на позиціях, й проводити ветмісії й розвивати програми стерилізації в прифронтових регіонах.
Світлина: з евакуаційного рейсу UAnimals у квітні 2025 року
