Таким був наказ радянського керівництва.
Проти цієї жорстокості виступила громадська організація “Київське товариство захисту тварин”, заснована у 1960 році. Серед її активістів був поет Максим Тадейович Рильський. У садибі митця знаходили прихисток чимало кішок, собак та птахів. Був серед них і його улюбленець, підібраний з вулиці пес Нейрон.
Чи вдалося Товариству протистояти жорстокій владі? На жаль, не так, як хотілося. У 1987 році, після численних звернень активістів, міська влада виділила місце для притулку на Татарці, але умови там були жахливі: антисанітарія, голод і перенаселеність через безконтрольне розмноження.
У 1998 році тварин вирішили переселити в інше місце, але це завершилося трагедією. Багато котів і собак загинули через негуманне перевезення. Ця ситуація підірвала довіру до Товариства і призвела до занепаду зоозахисного руху в Києві 
Усе змінилося у травні 2000 року, коли на чолі Товариства стала зоозахисниця Ася Вільгельмівна Серпінська. Вона знайшла прихисток для тварин у напіврозваленому телятнику в Гостомелі Київської області та проробила чималу роботу, аби зробити притулок таким, яким ми знаємо його зараз.
З того часу зоозахисний рух значно змінився і продовжує розвиватися. Як саме будуть відбуватися ці зміни — залежить від нас із вами 
Наприклад, вже зараз ви можете підтримати наш збір на розширення трьох українських притулків, які приймають евакуйованих тварин.
