Ось так, друзі. Дуже сумно, але родичів кабанчика розводили для полювання. І маленького Пумбу чекала така ж доля.
Лише випадок змінив його життя.
Під час одного з рейсів на Донеччину наші Влад і Даша з команди евакуації вмовили людей віддати малого ніжного Пумбу.
А вже ввечері у прихистку «Дім порятунку тварин» на Полтавщині пролунав дзвінок:
— Ви на собаку чекаєте?
— Ну, так, а що?
— А в нас тут… кабан. Маленький, врятований. Але нікуди везти. Приймете?
Так Пумба знайшов дім, де його не хочуть убити 
Спершу він не вставав на задні ніжки — чи то переляк, чи травма. Але тиждень лікування, турботи, любові — і він вже бігає, хрюкає, радіє.
«Він не знає, що він кабанчик. Він щиро думає, що він пес. Сидить біля миски, як собака. Бігає за людьми, як собака. Обіймається, ніжиться, ревнує — теж, як собака. А ми йому не кажемо правди. Бо в нашій родині не важливо, скільки в тебе лап, рогів чи хрящиків. Головне, що ти живий. Що ти маєш ім’я. Що тебе люблять», — розказують у притулку 
Окрім любові й турботи, для щасливого життя Пумбі потрібно повноцінно й смачно їсти. Підтримайте збір на корм для Пумби за посиланням в коментарі.
І ловіть вдячний «хрю-гав» 
