Волохаті та пернаті тати й мами не просто виховують, а навчають свою малечу подібно до нас із вами.
Виявляється, видри вчать через мотивацію, білки — через гру, а гагари шукають до малечі індивідуальний підхід.
Діти людей та дитинчата тварин мають багато спільного в процесі опанування навичок, вважають фахівці Лабораторії поведінки та пізнання тварин Університету Британської Колумбії (Канада). Багато механізмів і етапів — однакові, особливо в перші роки життя.
Наприклад, звіренята та пташенята копіюють поведінку тих, хто турбується про них або демонструє прихильність. Якщо батьки чи інші дорослі виказують байдужість, процес навчання гальмується. У Лабораторії поведінки та пізнання тварин Університету Британської Колумбії (Канада) стверджують: дитинчата молодих і недосвідчених батьків-звірів мають менше можливостей для розвитку.
Пташенята не народжуються з умінням співати, а навчаються цього. Запам’ятовують, створюють певні шаблони в мозку, як діти, що опановують мову. Потім відпрацьовують пісню: порівнюють звуки, які видають, зі своїм внутрішнім шаблоном і вносять корективи у вокалізацію. Стрес змінює процес наслідування, — такі висновки метадослідження 2023 року Університету Альберти.Птахи та тварини більшості видів (в експериментах були в’юрки, піщанки, кажани) копіюють поведінку рідних (батьків та/або родичів). Якщо тварини та птахи перебувають у постійному стресі, — ігнорують батьків та копіюють сторонніх успішних представників свого виду.
Навчають не лише батьки. Деякі хижаки, а також лосі та риби (навіть якщо вони втратили батьків), вчаться та переймають досвід у чужих дорослих. Наприклад, шукати їжу, конкурувати з іншими видами, ховатися від ворогів. 
А ще тварини деяких видів навчають своїх дитинчат групами: окремо малюків, підлітків та старших. Так вчать полювати вовки та койоти.Від простого до складнішого.
Коли сурикати вчать дитинчат їсти скорпіонів, то спочатку приносять їжу мертвою. Так вони показують, як робити це безпечно. Наступний урок буде з живим скорпіоном без жала. Урешті-решт сурикат приносить живого скорпіона із цілим жалом, і дитинча має зрозуміти, як із ним поводитися. А вже потім, у природних умовах, навчається полювати на скорпіона.Тварини шукають індивідуальний підхід.
Гагари та деякі інші птахи мають у перші два місяці навчитися літати та добувати їжу. Але одним пташенятам треба менше часу, іншим — більше. В останньому випадку батьки все ще підгодовують пташенят та продовжують демонструвати, що та як робити. Також дорослі птахи орієнтуються на особливості малюків: сміливих можуть виштовхнути з гнізда, а боязких терпляче привчають літати.Шимпанзе вчать своїх дітей через демонстрацію власного досвіду. Дитинчата шість із дев’яти років не відходять від матері, а потім ще кілька років відпрацьовують навички, — пише Фонд диких шимпанзе.Якщо малеча відвертається, мама повертає його мордочку до себе. Якщо намагається піти, тримає за лапу. І лише підлітки мають більше свободи, проте все ще ходять за мамою.
Видри вчать малечу навичкам через мотивацію. Але роблять це трохи маніпулятивно. Видра, яка вполювала рибину, дає її понюхати та лизнути своєму дитинчаті, а потім випускає в річку. Малечі доводиться її ловити.Білки вчать потомство через гру. Деякі дитинчата бояться висоти. Щоби боротися із цим страхом, батьки влаштовують перегони з малечею в гнізді. Ті звикають до такої веселої забави та почуваються більш безпечно, коли білка організовує перегони на дереві.Ведмеді давно використовують підхід у навчанні «рівний рівному». Вони залишають «при собі» одного підлітка з попереднього виводка, аби доглядав та навчав маленьких братів та сестер.
Мама лише спостерігає. Якщо ведмежа шкодить або потрапило в біду, «на горіхи» отримає саме підліток. Учені назвали таких наставників пестунами. Про це пише Марина Шквиря у книзі «Як полюють, кохають та ворогують ведмеді, леви і вовки».
