«Евакуація тварин під час війни — це складний вибір: між тими, кого ми заберемо зараз, і тими, кому доведеться чекати»
Життя поблизу лінії зіткнення перетворюється на постійну боротьбу за виживання. Для тварин ця боротьба є особливо складною: вони не можуть сказати, що їм страшно, покликати на допомогу чи облаштувати собі укриття. Розуміючи це, від першого дня великої війни UAnimals вирішила зосередитись на порятунку тварин, які напряму потерпають від неї, а евакуація з Донецької, Дніпропетровської, Запорізької та інших прифронтових областей стала ключовим напрямом роботи організації.
Історії порятунку тварин із районів бойових дій просякнуті смутком і болем. Часом складно підібрати слова підтримки, наприклад, для подружжя з Донеччини, яке прощається з вівчаркою Карою, яку вони виростили ще з цуценяти, але вимушені зараз віддати іншій родині після того, як їхній дім росіяни розбили КАБом, а собака дивом вижила. У такі моменти розуміємо: найважливіше, що ми можемо зробити у цій ситуації, — допомогти зберегти життя тварини та надію, що одного дня сімʼя знову зможе обʼєднатися. Так, як це відбулося з котом Тимосею, якого ми змогли повернути до його людини, після втечі з переляку під час евакуації.
Отож разом із керівницею напряму евакуації Ніною Нероновою та менеджеркою напряму Ольгою Вітер розповідаємо, як виглядає повний цикл евакуації, чому нашого щирого бажання відгукнутися на всі «Благаю, заберіть тварину» часто недостатньо та як співпраця з опікунами тварин дозволяє нам врятувати якомога більше життів.
Звісно, кожній людині хочеться вірити в краще. Хочеться залишитися у своєму домі, зі своїми тваринами. Часто люди до останнього сподіваються, що все затихне і їм не доведеться нікуди їхати. Але ми бачимо зовсім інший розвиток подій.
Ніна згадує, що якось UAnimals отримала запит на евакуацію з Костянтинівки: просили забрати 1 собаку, 46 котів, а також жінку, її дитину і маму.
Ми відгукнулися, але в останній момент жінка передумала і відклала виїзд, бо сподівалася, що скоро обстріли припиняться. Потім знову подзвонила й просила допомоги — і знову передумала.
«Я тоді набрала її і сказала, що треба їхати вже, часу нема. Вона дуже сумнівалась, але все ж погодилась. Ми забрали людей і тварин і вивезли їх у безпечне місце. Через деякий час у її будинок був приліт, і квартир нема. Жінка просто подзвонила і подякувала, бо вони всі залишилися живі й здорові», — керівниця напряму евакуації Ніна
Ось чому ми просимо людей не зволікати і звертатися по допомогу, коли ситуація ще дозволяє рятівникам і рятівницям потрапити у населений пункт і надати допомогу.
Тварини, що лишаються (або яких лишають) у прифронтових громадах, з яких майже всі повиїжджали, приречені на голод, відсутність води, можливості зігрітися чи сховатися від обстрілів. На жаль, чимало тварин гине саме від того, що немає кому надати їм медичну допомогу після «прильотів» — вони отримують страшні опіки, живуть із напіввідірваними лапами, а уламки в тілі починають гноїтися.
Вчасно вивезти тварину означає попередити цей неминучий жахливий сценарій, що повторюється там, куди рухається лінія бойового зіткнення. Тому наша команда робить усе можливе й неможливе, щоб організувати якомога більше рейсів туди, куди ще є можливість доїхати. Ми б хотіли, щоб для цього потрібні були лише переноска, машина і водій/-ка, але все значно складніше.
Кожна евакуація — це довгий ланцюг дій.
Він починається з підготовки команди і забезпечення усіма доступними нам засобами захисту та продовжується логістикою, яка за понад чотири роки повномасштабної війни лише ускладнилася. Ті дороги, мости й траси, які були умовно безпечними ще пів року тому, сьогодні або відсутні, або стали відкритими для ворога — і ми вже не можемо ними користуватись. Також на порятунок впливає зміна характеру війни: величезна кількість дронів, які в прямому сенсі полюють на автівки рятівників та рятівниць, створює додатковий ризик для команди евакуації та тварин.
«Іноді, щоб потрапити з одного населеного пункту в сусідній, доводиться робити гак і витрачати 2-3 години на обʼїзд, для того щоб команда безпечно доїхала до потрібної локації», — керівниця напряму евакуації Ніна
Евакмісії передбачають десятки дзвінків і повідомлень, перевірку безпеки маршруту й часу виїзду, координацію з військовими, оскільки у деякі населені пункти потрібно брати спецдозвіл на проїзд. Це також уповільнює роботу, а іноді робить її неможливою, оскільки ми не завжди отримуємо цей дозвіл.
Процес комунікації з тваринами — це не завжди «милі цуцячі очі». Іноді вони проявляють агресію, іноді бояться, іноді це тварини з важкими травмами. В усіх цих випадках наша команда шукає рішення, як забрати ту чи іншу тварину, як її правильно транспортувати, як забезпечити їй догляд у процесі евакуації.
«Іноді нам доводиться лізти через паркан, іноді вибивати скло, коли тварина зачинена у будинку без їжі і води. Іноді ми встигаємо, а іноді вже пізно. І це також дуже стресова ситуація для кожного члена команди, бо ми переживаємо за кожну тварину та її подальшу долю», — каже Ніна.
Хоча пошук місць для тимчасової перетримки та домовленості з ветклініками починаються ще на етапі підготовки, ця робота не завершується після евакуації. Ми дбаємо про тварин і після порятунку: відвозимо їх у партнерські клініки, де їх обстежують та, за потреби, лікують і виходжують.
Часом через складні умови життя до евакуації, а інколи й попри лікування, тварини набувають хронічних захворювань чи потребують особливого догляду, як-от евакуйована у березні кішка з Сумщини. Ми розуміємо, що у такому випадку знайти сім’ю значно складніше й довше, однак не припиняємо пошуки, тому що віримо: є люди, які готові дарувати любов і турботу будь-якій тварині.
Тедді вижив після атаки дрона і знайшов дім у Фінляндії
«Алло! Заберете собачку? Я евакуююсь, забрати з собою не можу.»
Прикро, але ми отримуємо й такі дзвінки. Часом люди не шукають варіантів прилаштування і перекладають всю відповідальність за своїх тварин на людей, які займаються порятунком. Тому ми дуже просимо людей не кидати своїх тварин і шукати прихисток для них у родичів, друзів, знайомих. Не опускати руки, якщо не вийшло знайти прихисток одразу. Намагатись знову і знову. Писати оголошення, шукати родину, шукати житло, куди можна заселитись разом зі своїми підопічними, стукатись в усі двері, але не кидати своїх тварин напризволяще.
Бувають і зовсім інші запити на евакуацію: від власників, які втратили все і живуть на руїнах свого будинку, чекаючи нашу евакуацію, або від волонтерів чи просто небайдужих людей, які не можуть пройти повз покинуту тварину.
«Люди втратили все, але не душу — вони самі знайшли прилаштування для тварин і просто звернулись за допомогою в евакуації», — менеджерка напряму евакуації Ольга
UAnimals розглядає запити на евакуацію домашніх, диких і свійських тварин із прифронтових територій від людей, які самостійно домовились про місце, де про тварину подбають опісля: в іншій сімʼї чи в притулку.
Ми можемо відгукнутися на запит без визначеної кінцевої адреси як виняток для військових.
Вони захищають не лише наші території, а й намагаються прихистити й врятувати тварин. Тож коли військові просять забрати тварин, що прибилися до їхніх позицій або отримали поранення й потребують огляду ветеринара, ми кооперуємося з партнерськими клініками й притулками та допомагаємо знайти місце тимчасового прилаштування. Ось, наприклад, песиня Ічі сьогодні має нову люблячу родину — і разом із нею передає вітання військовому, який вивіз її з цуценятами з позицій.
Часом це історії особливого звʼязку між захисниками і захисницями із тваринами. Ніна згадує, як військова, яка знаходилася у госпіталі на лікуванні після травми, просила привести до неї її собаку, яка лишилася на позиції, бо вона не може без неї жити, і просила повернути їй її серце.
Буває й так, що захисники передають врятованих тварин своїм рідним або забирають їх додому. Та є й історії, від яких стискається серце: коли до нас звертаються близькі загиблих військових із проханням забрати тварин, про яких ті піклувалися під час служби, — говорить Оля.
Окрім відсутності місця подальшого прилаштування тварини, ми можемо відхилити заявку, якщо вказаний притулок не проходив нашу верифікацію. Для нас принципово важливо працювати з тими притулками, у яких ми впевнені і знаємо умови утримання тварин: де є вольєри, хороше годування, ветеринарна допомога та, не менш важливо, щедрість на лагідні слова, увагу та вигул. Ми особливо цінуємо притулки, які добре працюють по адопції тварин та шукають для них нові родини.
«Ми закликаємо людей не боятись брати тварин із притулків, адже цим ви рятуєте одразу два життя. Одне — тварини, яку ви прихистили, а інше — тварини, для якої у притулку зʼявляється місце», — керівниця напряму евакуації Ніна
На жаль, у нас немає тисячі місць для тварин в евакуаційному бусі. Кожен наш рейс — це заздалегідь ретельно спланований маршрут із сформованим списком тварин, за яким ми розраховуємо кількість кліток, корму та місць у транспорті. На ділі ж у кожному нашому евакуаційному рейсі ми маємо вдвічі більше запитів на порятунок тварин, ніж фізично може вмістити наше авто. Через це ми вимушені приймати дуже болісні рішення — обирати, кого ми заберемо зараз, а кому доведеться чекати наступного разу.
Деяких тварин військові віддають нам просто у коробках, бо у нас закінчуються усі клітки і переноски. І хоча ми намагаємося забрати максимум, навіть за таких умов ми не можемо забрати за рейс усіх, кому потрібна допомога.
Єдиний спосіб сформувати запит на евакуацію тварин — через наш Телеграм-бот @help_uanimals_bot (за умови, що прийом заявок відкритий).
Після короткої авторизації потрібно обрати у випадному меню тип допомоги «Евакуація тварини». Відтак можна оформлювати заявку, вказавши:
Для запитів від захисників і захисниць просимо додати документ, що підтверджує статус (УБД, військовий квиток тощо). Якщо ви не хочете розголошувати частину інформації, можете заблюрити всі дані, окрім ПІБ і фото.
У грудні 2025, під час другої цілеспрямованої ворожої атаки дроном один із наших бусів повністю згорів. Через це на початку 2026 року у нас лишилося одне авто, яке працює нон-стоп і майже після кожного виїзду потребує ремонту. За один рейс ми можемо евакуювати всього 50–90 тварин, тоді як отримуємо десятки запитів щодня.
Саме тому час від часу ми призупиняємо прийом нових заявок, щоб обробити вже отримані та виконати заплановані евакуації.
Ми регулярно відкриваємо прийом нових заявок після того, як наші менеджери/-ки опрацьовують поточні звернення, а екіпаж виконує найближчі евакуаційні рейси. Про це ми обовʼязково повідомляємо на нашому сайті та на сторінках в Інстаграм, Фейсбук і Телеграм-каналі.
Кожен рейс — це не гарантія, що ми зможемо забрати всіх.
У нас ламалися авто, хворіли люди з команди, ворожі дрони прилітали у наші машини— навіть попри безліч подібних факторів, які могли б змінити всі плани, за 4 роки нам вдалося вивезти понад 10 тисяч тварин у більш безпечні райони. І ця кількість зростає з кожним новим успішним рейсом.
«Якщо ми не можемо зробити це самостійно — ми звертаємось по допомогу до військових, до інших організацій, які займаються порятунком, до місцевих мешканців. Ми координуємось із ними і рятуємо тварин спільними зусиллями», — керівниця напряму евакуації Ніна
Щоб ще більше тварин могло врятуватися від війни
…нам не впоратися без вашої підтримки. Бо кожен рейс — це купа передбачуваних і непередбачуваних витрат: на захисне спорядження, ремонт буса, пальне, корм і лікування тварин.
Тож ми «кличемо» вас в евакуаційний рейс разом із UAnimals! Ваш віртуальний квиток ми додамо до суми збору, а ви отримаєте підтвердження, що долучаєтеся до порятунку тварин.
За можливості, оформлюйте щомісячну допомогу будь-якою комфортною сумою для нашого фонду, а про те, як ваші гривні перетворюються на врятовані життя, ми постійно звітуємо.
Дякуємо, що допомагаєте нам встигати до тих, хто чекає на порятунок.
ПОШИРИТИ
про UAnimals в соціальних мережах
Підписатися
на новини UAnimals
