Важливо перш за все зазначити, що наведений алгоритм не є універсальним і не може однаково застосовуватись до всіх ситуацій. Він може бути використаний як орієнтир у випадках, коли йдеться про погрози отруєння, вбивства, нанесення тілесних ушкоджень тварині, однак у кожному конкретному випадку необхідно оцінювати обставини індивідуально.
Передусім слід виходити з чіткого розмежування кримінальної та адміністративної відповідальності у сфері захисту тварин.
Жорстоке поводження з тваринами визнається кримінальним правопорушенням у випадках, коли наявні суспільно небезпечні наслідки, а саме спричинення тварині тілесних ушкоджень, каліцтва або її загибелі.
Водночас дії, які не спричинили тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі тварини, але супроводжуються завданням їй фізичного болю, страждань або знущань підпадають під ознаки адміністративного правопорушення.
У разі наявності лише погроз щодо можливого жорстокого поводження з твариною першочерговим є належна фіксація таких фактів. Доцільно здійснити аудіо- або відеозапис, зберегти листування, а також забезпечити свідчення очевидців, які можуть підтвердити факт висловлення погроз. При погрозах жорстокого поводження з тваринами важливо показати, що ці погрози є реальними і можуть бути виконані. Значення має те, наскільки серйозно і наполегливо людина погрожує. Якщо погрози повторюються, людина говорить конкретно, що саме зробить з твариною, коли і як це вже виглядає як реальний намір.
Також важливо, чи є підстави боятися, що ці погрози виконають. Наприклад, якщо людина вже раніше шкодила тваринам, має до них доступ (живе поруч, знає, де вони знаходяться), перебуває у конфлікті з власником або поводиться агресивно — це підсилює серйозність ситуації. Окремо звертається увага на те, чи має людина засоби для виконання погрози. Якщо вона говорить про отруту, зброю чи інші речі і реально може їх використати — це також важливий фактор. Також має значення, як саме поводиться людина: чи підходить до тварини, намагається її зачепити, переслідує, чи це відбувається поруч із місцем, де тварина живе. Усе це разом показує, наскільки погроза є реальною.
Важливо розрізняти три ситуації.
1) Якщо погрожують власнику тварини та у разі, коли погроза є конкретною і є реальні підстави побоюватися її виконання, такі дії можуть розцінюватися як погроза вбивством за ст. 129 Кримінального кодексу України.
2) Водночас, якщо погрози спрямовані на безпритульних тварин, вони не підпадають під кваліфікацію як погроза вбивством, оскільки відсутній потерпілий у розумінні цієї статті (людина, якій загрожують). У такому випадку це розглядається як повідомлення про можливе вчинення правопорушення у сфері захисту тварин.
3) Якщо є погрози типу «я отрую твою собаку», «я вб’ю твого кота». У правовому сенсі тварина розглядається також як об’єкт права власності, тому такі висловлювання фактично є погрозою пошкодження або знищення майна. Це є підставою для звернення до поліції з метою фіксації та превенції. Якщо в подальшому такі погрози будуть реалізовані, можливе настання кримінальної відповідальності, зокрема за ст. 299 КК України (жорстоке поводження з тваринами), а також додатково може розглядатися питання шкоди майну. У цій ситуації важливо довести реальність погрози: чи має особа доступ до тварини, чи є конфлікт, чи були спроби реалізації.
Тобто щодо безпритульних тварин погрози є підставою для звернення до поліції з метою фіксації намірів особи, проведення перевірки та вжиття превентивних заходів, зокрема профілактичної бесіди і попередження про відповідальність. Якщо в подальшому такі погрози будуть реалізовані і тварині буде завдано шкоди, тоді вже настає або адміністративна, або кримінальна відповідальність залежно від наслідків.
Тож необхідно звернутися до органів Національної поліції України із письмовою заявою, у якій викласти всі відомі обставини, додати наявні докази та просити провести перевірку. Доцільно також зазначити прохання про вжиття заходів превентивного характеру, зокрема проведення профілактичної бесіди з особою, яка висловлює погрози, та роз’яснення їй положень законодавства щодо відповідальності.
Заява розглядається у порядку Закону України «Про звернення громадян» у строк до 30 днів. У межах розгляду проводиться перевірка, опитування заявника та можливих свідків, а також оцінюється наявність підстав для притягнення особи до адміністративної або кримінальної відповідальності.
У разі встановлення фактів, що свідчать про спричинення тварині тілесних ушкоджень, каліцтва або загибелі, уповноважена особа зобов’язана внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати досудове розслідування за ст. 299 Кримінального кодексу України. Якщо ж встановлені дії мають ознаки адміністративного правопорушення, особу може бути притягнуто до відповідальності за нормами КУпАП із складанням відповідного протоколу.
